ПОЧАЇВ

Історія м. Почаєва бере свій початок з дуже давніх часів. Про існування тут поселень в період пізнього палеоліту свідчать дуже багато знахідок: кам'яні та крем'яні знаряддя праці, кістки, уламки зброї, залишки посуду і т.п.

Перша письмова згадка про Почаїв (1450г.) було виявлено у Кременецькому замку. А в 1569г., Після Люблінської унії, в складі Кременецького повіту Волинського воєводства село відійшло до Польщі.

З 1527 р. Почаїв належав багатим шляхтичам Гойським, з ім'ям яких пов'язана історія заснування монастиря. У 1597г. Анна Гойська передала монастиреві чудотворну ікону Божої Матері (яку їй подарував грецький митрополит), а ще подарувала землі: ліси, сінокоси, луки і поля. За її рахунок також була споруджена кам'яна церква.

На початку ХVII. в Почаєві була побудована друкарня (каталог видань) і вже в 1618г. побачила світ перша книга К. Т. Ставровецького «Зерцало богослов'я».

У 1721р. чернечий орден отців Василіан силою захопив монастир і скасував православ'я.

Після третього поділу Польщі в 1795г. Почаїв у складі Кременецького повіту Волинської губернії увійшов до складу багатонаціональної Російської імперії. Монастир все ще залишався в руках уніатів, але після польського повстання 1830-31 рр.., В 1833г. був переданий православній громаді і перейменований в Почаївську Лавру.

У XVIIIст. тут працювала друкарня, цегельний і свічковий заводи, більше десятка дрібних крамниць. Після скасування кріпацтва (1861г.), Почаїв став центром волості (у ньому тоді було майже 350 дворів і понад 1200 жителів). Дуже високо цінувалися видання Почаївської друкарні, книги були прикрашені дивовижними орнаментами та оригінальними чеканками, прекрасно виглядали і важили не один кілограм! У той час там працювали видатні гравери по міді і дереву: брати Йосип та Адам Гочемські, Никодим Зубрицький та ін За період свого існування до 1917р. в друкарні було видано понад 300 книг на різних мовах.

У жовтні-листопаді 1846р., За дорученням Київської археографічної комісії, в Почаєві перебував Т. Г. Шевченко. Тут він вивчав народний фольклор і створив чотири акварельних малюнка: «Собор Почаївської Лаври», «Почаївська Лавра з півдня», «Почаївська Лавра зі сходу», «Вид на околиці з тераси Почаївської Лаври».

З різних причин в різний час у Почаєві побували вчені, історики, письменники, діячі культури: Феофан Прокопович, Григорій Сковорода, Михайло Драгоманов, Василь Григорович-Барський, Михайло Коцюбинський, Богдан Кістяківський, Микола Костомаров, Леся Українка та її мати Олена Пчілка, гетьман Іван Мазепа, Оноре де Бальзак, Ференц Ліст, російські самодержці: Петро 1, Олександр II, Олександр III, Микола II.

На початку ХХ ст. Почаїв, як і вся Волинь, залишався аграрним придатком Росії. Економіка розвивалася повільно, зате процвітала торгівля і дрібні ремесла. Досить часто влаштовувалися ярмарки. У містечку працювали пошта, телеграф, паровий млин.

За роки Першої світової війни Почаїв кілька разів переходив з рук в руки. Під час військових дій за 1915-1919рр. австро-угорські, німецькі і російські війська завдали значної шкоди місцевому населенню та господарству, всюди панувала розруха.

На початку вересня 1920р. Почаїв в складі Волинського воєводства знову потрапив під владу Речі Посполитої. Населення займалося землеробством і дрібними ремеслами, животіло в злиднях. Широку суспільно-просвітницьку діяльність в окрузі Кременця розвинуло товариство «Просвіта», а один з її керівників С. Жук в Почаївському кооперативному банку.

У серпні 1939р. Західна Україна була приєднана до СРСР, а з грудня Почаїв став селищем міського типу в складі Тернопільської області. Радянська влада проводила масові репресії, які зупинила почалася Друга світова війна. 30 червня 1941р. містечко було окуповано фашистами. У Почаєві був створений центр ОУН, а в травні 1942р. в кооперативному банку була навіть проведена конференція. Восени 1942р. почалося створення УПА. Перебуваючи в Кременецьких лісах, ця армія протягом усієї війни успішно воювала проти гітлерівців.

За роки окупації німці знищили і вивезли до Німеччини понад 3 тис. жителів Почаєва. А навесні 1944р. Почаїв був звільнений радянськими військами.

До 1951р. Почаїв відбудовували після війни. А за 1952-1970гг. тут були введені в експлуатацію: промкомбінат, електростанція, плодоов ощной комбінат, фабрика госптоварів, взуттєва фабрика, ремонтно-будівельні ділянки, відкрито профтехучилище. Ще побудували школу, універмаг, кінотеатр, будинок культури та майже 400 будинків.

У березні 1963р. в результаті об'єднання Кременецького, Почаївського, Шумського та Велікодедеркальского районів в один - Почаїв став містом районного підпорядкування.
Перебуваючи в мальовничому куточку на півночі Тернополиціни, маючи в своєму розташуванні такі святині, як неповторної краси Свято-Успенську Почаївську Лавру, Свято-Духівський скит, Божу гору, Джерело Святої Анни - сьогодні м.Почаїв все більше і більше привертає до себе увагу туристів.


 скачать dle 11.1смотреть фильмы бесплатно
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail:
Код:
Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив
Введіть код:
НАШІ ЕКСКУРСІЇ
   Якщо подрожувати з Києва дніпропетровською трасою до Кременчука, чи далі на південь, недалеко за широким гирлом Сули, що є кордоном Черкаської та Полтавської областей, радив би зробити невеличку зупинку в селі Іванівка Семенівського району. Знаходиться село трохи в Продовження
  Вся серія “Львів непопсовий” завдячує двом моїм відкриттям, вже згаданому раніше будинку на Жовківській рогатці та атракції, про яку піде мова сьогодні. Що цікаво, свого часу, побачивши зображення цієї ренесансної вежі у Романа Бречка чи то на малюнку у першому виданні Продовження
 Пробій — один з небагатьох карпатських водоспадів, до якого не треба далеко їхати: знаходиться він у самому серці м. Яремче. Дорогою на яремчанський ярмарок ви обов’язково пройдете вузьким мостом, під яким гуде Пробій – чи не найповноводнійший Продовження